Записки українського самашедшого - книга, написанная автором по имени Костенко Ліна. Записки українського самашедшого. (Уривок 1) - Duration: 1:06:00. Dmitry Markelov 957 views.

1. Ліна Костенко Записки Українського Самашедшого Аудіокнига
2. Записки Українського Самашедшого Аудіокнига Скачати

Теґи:, «Кому що, а курці просо», – йдеться у народному прислів’ї. Єдина сила, яка спроможна врятувати людину від смерті, божевілля і навіть українського політичного безправ’я, – кохання! Ось до якого висновку дійшла я, прочитавши роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшого».

Ясна річ, про цей перший прозовий твір письменниці сказано й написано вже багато. Але те, що тепер він уже «не актуальний», як дехто вважає, не погоджуюся. Навпаки, як на мене, його таки варто прочитати кожному, кому не байдужа Україна або ж – бодай власне життя-буття-існування-розкошування у ній. Попри всілякі негативні висловлювання про «Записки» і події, що відбувалися у час їх 'ажіотажних' продажів, кожен неодмінно знайде у ньому щось корисне особисто для себе. Бо, знаю, багато хто, начувшись про цей роман, начитавшись рецензій, втратив бажання і собі відкрити, дійти якихось висновків, мовляв, за мене це вже зробили. Зізнаюся, я не думала, що в результаті такого, здавалося б, заполітизованого прочитаного дійду висновку геть іншого спрямування.

Може, тому так сталося, що не вельми давно створила сім’ю і наразі саме сімейне подальше життя мене найбільше хвилює. Просто «купідон стріляв не в геніталії, а в серце», – правдиво характеризує і мою історію герой Ліни Костенко. Адже, на жаль, «є люди, не талановиті до любові. І їх дедалі більше». Щаслива, що мене така гірка участь оминула. Але навчитися жити щасливо у парі – теж задачка непроста.

«Кажуть, кохання – хімічний коктейль у голові на пару років чи місяців. Втім, буває і хімічний коктейль. У мене в житті був. Вдаряло в голову і розламувало стегна.

А кохання – це інше. Кохання вдаряє в душу». Як і з тим, що «мудрість мужчини – промовчати, коли говорять стихії»; «жінка – як музика, її можна любити навіть не дуже розуміючи»; «м ужчина повинен чутися переможцем, тоді він цікавий для жінки»; «важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах». Майте на увазі, мужчини «Жінка втрачає на інтелекті, лише, коли закохана». Користайтеся цим:) Щоправда «Жінка – інструмент, а я – прилад. Навіть найдосконаліший прилад поступається інструменту.

Це як комп’ютер і скрипка. Як піаніно і агрегат». Добре було б, якби наша сильна стать про це не забувала:) Як і ось це: «Мужчина формується не тоді, коли затуляється щитом, а тоді, коли піднімає меч». Або й таке: «Любов – це така Камасутра, що сама тобі все підкаже. І не будеш думати, секс оральний чи не оральний, моральний чи не моральний. Людину кидає, вона віддається, вона бере. А не як поршень ходить в циліндрі».

І, без сумніву, ось це: « Мужчини імперських націй мислять категорією сили. Мужчини поневолених, але гордих, націй мислять категоріями свободи». А також: «Жінки довше переживають образу, незалежно від того, вони образили чи їх ображено». Натомість нам, жінкам, так само варто не розслаблятися.

Як на мене, головний герой Ліни Костенко передав нам чудове послання: «Не руйнуйте мужчин,бо й вони вас не збудуть». Мені направду думалося, що головний герой роману, який нотує все, що відбувається у світі і все, що відчуває і думає, – або збожеволіє, або покінчить із життям. Надто віддавало песимізмом упродовж твору. Але я ніколи не подумала б, що він не просто почне заспокоюватися, а візьметься за переоцінку цінностей, змінюватиме і свої думки, і своє життя на краще. Так, цьому передувало дещо страшне, кардинальне: він хотів покінчити з життям. Але його врятувала Вона.

Жінка, що « її очима можна заряджати пістолет», а коли «вона їх примружує – говорять стихії», «жінка з обличчям єдино коханої», «фугас», який « розмінувати можна лише поцілунком». Кохання до власної дружини вберегло «самашедшого». А відтак охолодило його киплячі переживання, змусило стрепенутися і вдатися до розсудливих дій, менш емоційно реагувати на те, що відбувається у країні, зазирнути глибше, переінакшитися, а зрештою – породило віру.У його сім'ї запанував лад.

(Може, він запанує і в цілій Україні?) «Пристрась – це натхнення тіла, а кохання – це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам.

Мені потрібен космос її очей», – каже він про кохану. І це так прекрасно!

Цитати, які не залишили байдужою:. Триста років ходимо по колу. З чим прийшли у двадцяте століття, з тим входимо і в двадцять перше. І жах не в тому, що щось зміниться, — жах у тому, що все може залишитися так само. Найгірше в нашому народу те, що він до всього звикає. Огидна річ – наша терплячість.

Наша звичка відмовляти собі в усьому. Так все може відмовитися від нас. Лінію фронту національного порятунку у нас давно вже тримають мертві.

А перемогти можна, лише коли її тримають живі. Тепер же всі залежні від залежних. Не в тому жах, що тепер жити важко, а в тому, що образливо. Я звик, щоб мене забороняли.

Але я не звик, щоб мене ображали. Та ж українська мова Маєте свою державу – говоріть. З ким і за що ви боретесь, світу не зрозуміло. Та ж держава. Це не та, про яку ви мріяли? То побудуйте ту. Дикі ми люди, нема в нас покуття, є інтер’єр, є побутова техніка, стелажі і картини, а іконку нема де поставити.

Тепер критерії інші: «Я те, що я заробляю». Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава. Хто має право нам, людям, визначати мінімум?!

Ті, що собі призначили максимум?!. Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, — інформація була нашою здобиччю. Тепер ми — здобич інформації. У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років — а вона та сама. Коли починається смерть культури, настає культура смерті. Безвихідь – це теж форма існування.

Але до чого ж ми задурені! Як нам змоделюють світ, так і бачимо. Людина з минулим не повинна іти в президенти. У президенти повинна йти людина з майбутнім. У Ватикані у святого Петра украли ключі від раю.

Пекло, я так розумію, не замкнене. Що це за мужчини? Людей б’ють, а вони мовчать.

Це перша нова книжка Ліни Костенко за останні 20 років мовчання і перший її прозовий роман. Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу. У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він – заручник світових абсурдів – прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом. За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» – насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання й публіцистики. Українська література, яку мені довелося читати, завжди мала певний мотив, який супроводжується будь-якою українською книжкою.

Правильно його назвати складно, але нехай це буде 'сумний мотив'. Звісно, зрозуміло, чому саме сум, цьому нас навчила історія, але читаючи безліч іноземних книжок, які є дуже різноманітними, несуть певне захоплення, радість, філософію. Хочеться чогось особливого, українського, свого. , назва дуже яскрава як на мене, і вже вона не залишить українця осторонь.

Буде постійно нагадувати йому, що це може бути щось цікаве, варто глянути й навіть попри те, що сторонні не характеризують книгу в розділі 'Добре'. Взявши до цього з такими думками, я почав перші сторінки.

Початок спокійний, змушує думати, що історія здатна тримати свій 'імпульс' до кінця і не відпускати. А що ж далі, а далі набір сумних світових і національних новин, які охоплюють центрального героя через його любов до своєї країни. Вони ламають йому життя.

Забирають жінку, роботу, сина і самого себе. Ближче до кінця ти й сам мимоволі думаєш, як усе погано в світі, бо воно ж так і є.

Особисто для мене такий зміст складно охарактеризувати, бо іноді хотілося викинути книгу, ну не може ж бути так жахливо в цій країні і довкола. За що ж тоді ставити 'Записки' на полицю улюбленої літератури? За кінцівку, яку виводить читача на своєрідної апофеоз після всього негативу, який він відчув, який його заковтнув.

Цей кінець буде особливо цінним як для нинішнього так і для старого покоління, оскільки поняття 'українець' не є чужим ні для тих, ні для інших. Ця синьо-жовта спільнота повернула нашому герою його життя, можливо здатна повернути й Вам. Книжка приємно вразила.

Хоч твір практично безсюжетний, а швидше 'мозаїка' новин зі всього світу, роздуми автора на їхньому тлі виглядають просто божественно! Ну вміє Ліна Василівна сказати влучно, що не рядок, то вже якийсь вислів, що хочеться записати. Початок трохи депресивний, але саме такий, що зацікавлює.

Читаєш книгу і проходиш із тим 'самашедшим' програмістом одне із найстрашніших кіл української історії, як у Данте. А як дивно радієш, коли розумієш: день гніву настав! У цій книзі все таки є щось від минулої творчості Ліни Костенко, поезії, а саме - душа головного героя: вразлива, по-особливому лірична. Якщо хтось скаже, що це вже не актуально, то нагадую: історії властиво повторюватися, як би це гірко не звучало. Однозначно варто прочитати!

Ця книга - просто шедевр. Вона в прямому сенсі розкриває речі, на ті буденнощі, що нас оточують, але на які ми так зухвало не дивимось взагалі. Це історія про 35-річного чоловіка, якого не покидали біди, які він переживав (то у сім'ї негаразди, то в країні).

Головний герой надто тим всім переймався. Сам текст читається доволі легко, незважаючи на той факт, що у ньому постійно присутнє емоційне напруження, яке давить навіть на читача. Проте, останній знайомиться із подіями, які описані у книзі, переживає їх із головним героєм і задумується. Задуматись про те, що кожен з нас дивиться новини, але майже ніхто їх не фіксує. Змінюється навіть погляд на буденні речі. Книга оформлена із твердою обкладинкою, дуже добре зшита, тому не потрібно буде переживати, що вона з часом абсолютно може зіпсуватись.

Як на мене, зображення обкладинуи дещо відрізняється від внутрішнього змісту - якось дисонують вони разом. Але в цілому, сторінки білі, гарні, текст стандартний, присутні ілюстрації. За своїм обсягом, книга не є надто великою, але все ж вона важкенька.

Я абсолютно всім рекомендую прочитати цю книгу, вона заслуговує на найвищу похвалу! 5/5, безперечно! После 20 лет творческого перерыва, Лина Костенко написала свой первый прозаический роман. Повествование не о художнике, не о поэте или еще о какой-нибудь творческой личности, оно идет от лица обычного 35-ти летнего программиста, который на фоне личной драмы глубоко, болезненно и придирчиво анализирует все вывихи нашего глобализированного мира. Он не выдерживает переизбытка негативной информации, которая ежедневно льется с газет и экранов телевизоров.

Наводнения и пожары, убийства и теракты, авиакатастрофы и автомобильные аварии Герой романа записывает все события, которые день за днем выбивают его из колеи, не дают спокойно спать и вздохнуть на полную грудь. Во времена тотального отчуждения и чрезмерной информации он стремиться преодолеть пропасть между семьей и профессией, мужчиной и женщиной, между миром и Украиной. По жанровой стилистике – это микс художественной литературы, публицистики, современного летописания и внутренних дневников. Это очень мудрая книга, которая раскрывает наши проблемы, кризисы, драмы, трагедии, переживания. Она что-то вроде дневника современного украинца, в котором написано все до мелочей. Поклонница творчества Лины Костенко в своем отзыве к данному роману пишет, что его приятно читать, он содержит много политики, но все события описаны очень точно и очень ярко, с оригинальной точки зрения писательницы. Книгу «Записки українського самашедшего» вы можете купить в нашем интернет-магазине в Киеве.

Ліна Костенко Записки Українського Самашедшого Аудіокнига

Она однозначно подойдет для тех, кто интересуется судьбой своей страны и тем, кому нравится думать. Произведение обязательно порадует вас глубокими мыслями, изысканным языком и таким же изысканным стилем. На нашем сайте описаны все характеристики книги, есть фото и цена, по которой можно ее заказать. Наши курьеры осуществят доставку вашего заказа в удобное для вас время. Купити книгу в інтернет магазині Yakaboo.ua по найкращій ціні. Замовте доставку в будь-яке місто України: Херсон, Вінницю, Черкаси, Кременчук, Миколаїв, Тернопіль, Харків, Кіровоград, Житомир, Запоріжжя, Івано-Франківськ, Чернигів, Ужгород, Рівне, Чернівці, Луцьк, Хмельницький, Львів, Київ, Дніпропетровськ, Полтаву, Суми та інші міста України.

Записки Українського Самашедшого Аудіокнига Скачати

Наші консультанти з радістю допоможуть Вам визначитись з вибором, просто подзвоніть: (044) 225-05-05.